|
1)
Французьких грізних королів спасіння,
В’язниця сильних духом тих плавців,
Які монарха течію веління
Збороти намагались без бійців.
Нове сміливе прийде покоління
Свідомих та мрійливих бунтарів.
Воно посіє рівності насіння,
Очистить гру від всіх брудних гравців.
Та поки повз паризького собору
Проходить ситий чинний пан - васал,
В провулках зустрічають смерть сувору .
Коли ж піднімемось на п’єдестал
Чи, може , ляжемо під спільну гору-
Розстріляних загроз меморіал?
2)
Розстріляних загроз меморіал-
Ось так тепер назвали ті знущання,
Які наніс безжальний адмірал
Порушникам диктаторства мовчання.
Пролив багато крові війн кинджал
Без зайвої моралі та вагання.
Чи справді це суспільний ідеал
Чи ,може ,просто біль та катування?
Видніється художників бульвар,
Картини сповнені журби ,сумління.
Останній тьмяний майже згас ліхтар.
Та поки сяє у душі проміння,
Бастилію не скриють тіні хмар
Англійці зазнавали там падіння.
3)
Англійці зазнавали там падіння,
Та й зараз в місті безліч тих людей,
які ввійшли у вічне сновидіння
Посеред власних зморених дітей .
Лунає скрипки траурне скрипіння ,
Виносять мешканця без привілей.
Хіба не варті й ті життя сп’яніння,
У кого скрута стала в апогей?
Зростають стрімко Пантеона стіни ,
так званих воїнів пошани зал,
коли навколо – бідність та руїни.
Заточений пора піднять метал,
Змінити хід історії країни :
Не знав поразок замок-феодал.
4)
Не знав поразок замок-феодал,
Юнак , який віднісся без поваги
До тих людей , що простягли бокал ,
Коли у відчаї страждав від спраги.
Та очі ,що блистять ,немов опал,
Неначе фараонів саркофаги,
Таять в собі скарби , душі кристал
Та згадки про старі святі присяги.
Блакить небесну вкрив суцільний дим,
Згорають наслідки його невміння
Державу уладнати молодим.
Порвало простір блискавки світіння,
Це - знак усім , кого скорив режим
Цинічного монарха володіння.
5)
Цинічного монарха володіння,
Казки про забезпечене життя,
Політиків заможних збайдужіння,
Багатих духом бідних побиття.
Пізнали нижні верстви розуміння
Абсурдності законів та буття
Раптове осліпило їх прозріння,
Прийшла доба суспільного злиття.
Національна наша асамблея
Поповнила ідейний арсенал
У боротьбі народа -Прометея .
Приречена система на провал,
А те , що завжди звали ‘’панацея’’
Історію занурило в скандал.
6)
Історію занурило в скандал
Гучне міністра звільнення свавільне,
Єдиний , хто тримати вмів штурвал
Судно ось це облишив божевільне.
Гарант закону чинить кримінал,
Втрачаються права на слово вільне,
Не зможе лютий нас знайти шакал ,
Якщо зібрання створимо підпільне.
Тож вийдемо на сонячний проспект,
Розповімо міщанам про спасіння-
нової конституції проект.
Закінчилось свідомості зомління ,
Ніколи б не пізнали цей ефект,
Якби не деспотичне те правління.
7)
Якби не деспотичне те правління
Не стали б друзями Луї та Жак,
Та дружба їхня , мов міцне каміння,
Не розіб’є її років кулак.
Літа ліцейські , наче миготіння
Зірок ,що полонили зодіак,
Минаючи лишають потрясіння ,
Та спогади про друзів , щастя смак .
Хоча сварок було багато марних ,
Та кожен грав , як справжній театрал,
Думок та ставлень набули бінарних.
Фатальний прийде скоро вже фінал.
Без їхніх дій майбутніх легендарних
Віки б збиравсь народний трибунал.
8)
Віки б збиравсь народний трибунал
Якби не Жака розум та сміливість.
В душі бунтує грізний ліберал,
Хоч зовні проявляється чутливість.
Луї крокує серед тих дзеркал,
В яких монарха видно хворобливість,
Солдатами наповнений той зал,
Де скориться до будь-чого примхливість.
Давно минув дитячий славний час ,
Коли манила реальність кольорова,
запал в серцях і досі ще не згас.
Можливо, розповідь ця не казкова -
На крилах істину несе пегас:
Стара будівля – гідності основа.
9)
Стара будівля – гідності основа,
З полиці взяти змушений мушкет,
Повстанська зброя майже вже готова,
Кривавий нас очікує банкет.
Гучна та грізна тих людей промова
В цей день на сторінках усіх газет.
Без бою брама громіздка соснова
Замкнулась , не пустивши на балет.
Та вистріл перший пролунав зненацька,
Збентежився під замком легіон,
Пролилась перша кров юнацька.
Людською кров’ю пишеться канон,
До волі й щастя в нім жага хижацька,
Елегія ,що влилась у закон.
10)
Елегія , що влилась у закон
Вночі і вдень лунає серед бою,
Останній поки що не впав масон,
Не кинув безнадійно власну зброю.
Могутній вкрився димом бастіон,
Підпалений повстанською рукою,
Повинен опустити міст барон ,
Ступити поки є куди ногою.
Ввійдуть міщани в замок по тілах
Людей , яких застала смерть раптова,
Ввірвуться , мов на волю з клітки птах.
Щоб виразити гнів немає слова,
Подія ця закарбувалась в снах,
Різьба на дереві душі чудова.
11)
Різьба на дереві душі чудова
Майстерно створена ножем війни,
Братерська ворожнеча загадкова
Згорає у вогні журби й вини.
Тремтить трава , на ній роса ранкова:
Стулилось військо Жака до стіни
Тече ріка гаряча та бордова ,
Чи це - той цвіт пахучої весни?
Ввійшов Луї , гвардійцям дав команду
Ворожий знищити весь батальйон,
Щоб впало військо під одну веранду.
Чи може навіть найстрашніший сон
Жорстокості спинити пропаганду?
Цвітіння слави вкрив міцний бетон.
12)
Цвітіння слави вкрив міцний бетон,
Скорились почуття думкам безжальним
Зламав гвардійців волю гарнізон,
Границю стерши між лихим й нормальним.
Але знайшовся той один резон,
Що знехтував тим розстрілом фатальним,
У морі злоби вийшов на перон,
В бою без честі Жак лишивсь моральним.
Ворожих фронтів кожен з них солдат,
Зустрілись поглядом - німа розмова,
Сльоза на порох впала для гармат.
Розквітнула в душі Луї відмова,
Не захотів нести каміння втрат ,
Яким вкладається нова будова.
13)
Яким вкладається нова будова
Камінням – щастя чи жалю , туги?
В Луї тепер в житті одна умова-
Забрати у системи всі борги.
Здається тишею пуста обмова ,
Біжить туди , де з попелу сніги ,
Спіткала доля на шляху військова:
Веранда впала-вбивчий гніт ваги.
Закінчився цей бій страшний за волю
Росте посеред мертвих тіл бутон
Надії й віри у держави долю.
Звільнивсь від суму той новий шансон ,
Який лунає в пам’ять про неволю.
Хистким став трон, старим–буття фасон.
14)
Хистким став трон, старим–буття фасон,
Все тішиться народ від перемоги,
Лежить відламаний старий грифон,
Немов режим,- зламались в нього ноги.
Та не покинув Жак туги полон ,
Пізнав життя , наповнене знемоги,
Та площа Перемоги , мов каньйон ,
Внизу якого згадок перелоги .
Пізнав він істину просту одну,
Що навіть рівності людей воління,
Не варте втрат , що славлять ту війну.
Цих радощів не було б без горіння,
Без воїнів не вийшли би зі сну-
Французьких грізних королів спасіння.
15)
Французьких грізних королів спасіння,
Розстріляних загроз меморіал,
Англійці зазнавали там падіння,
Не знав поразок замок-феодал.
Цинічного монарха володіння
Історію занурило в скандал,
Якби не деспотичне те правління
Віки б збиравсь народний трибунал.
Стара будівля – гідності основа,
Елегія ,що влилась у закон,
Різьба на дереві душі чудова.
Цвітіння слави вкрив міцний бетон,
Яким вкладається нова будова,
Хистким став трон, старим–буття фасон.
ID:
759733
Рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата надходження: 10.11.2017 15:37:52
© дата внесення змiн: 10.11.2017 17:05:49
автор: Ноунейм
Вкажіть причину вашої скарги
|
гарно описано сонет
