Немов осінній сірий та німий портрет,
На дереві листок в обіймах із гілками,
Овіяний холодними вагань вітрами,
Мов світ, тремтить хисткий пожовклий силует.
Його приманює в повітряний балет,
Мов балерина, що на сцені зі свічками,
У білих шатах небо ніжними словами:
‘’Віддайся леготу, здійсни той пірует!’’
Попереду нова пригода ризикова-
Легенький бриз чи ,може, заметіль зимова,
Нова історія відродить давній міт.
Зоріє пломенисте, мов рубін, світання,
Вже підкрадається з минулим поривання,
І доля, подруга, запрошує в політ.
