Захотілось усміхнутись
Завзятій людині,
І на всесвіт оглянутись
В новій одежині.
Задивилася на карту -
Куди б це податись?
Щоб розвинутись на старті-
Світом поблукатись.
З вечора зібралася -
Виїхала рано,
Мало з ким прощалася-
На серці погано.
Виринуло нове місто -
І будинки сонні.
Теплі небеса і чисті.
Теплі підвіконня.
Комусь певне добре тут,
Може навіть краще.
Мені ж чужина, як ртуть.
Й спогади пропащі.
І як в житті не сумувати,
Коли доля стисне.
В кожну мить не згадувать,
Рідний дім барвистий?
Ні хвилини не мине,
Що б просто не в муках.
Серце знатиме одне -
Додому щодуху!
