Гармонія в думках...Безмежність розстелилась перед мною.
Так лагідно співають чайки , витанцьовують небесний вальс,
Блукаючи над темно-синьою спокійною водою,
Літають там , куди рукою змін не дотягнувся плинний час,
Легенький ніжний бриз наповнює колекцію дрібних прикрас
Пейзажної скарбниці,що вже точно не назвеш малою,
І навіть я в казковій цій скарбниці не сижу,немов баласт,
Я вперше, може, і востаннє відчуваю в серці волю ,
Солодкість пізнаю буття від подиху солоного повітря,
Та срібні сльози об пісок розбитих хвиль додали блиск в палітру,
З якої фарбами краси на сірому потертому папері світу
Ескіз маленький нанесуть ранкової природи сяйва, цвіту.
Свою всю зброю я складу посеред роз духмяних та червоних.
Нехай лежить десь на землі , мені вона ніяк вже не потрібна .
Не вб’ють жагу краси в душі бездушні та холодні ті патрони,
Що завжди холості для вічності : пронизати її не здібні.
Та вже м'ягке повільно сонце обіймає горизонт...
Під тихий теплий шепіт хвиль у вічний тут впаду я сон...