Це осіння безмежна гармонія:
На горі засинів терен рясно,
Відцвітається ніжна бегонія,
Відцвілися петунії й айстри.
Листя жовте, багряне, коричневе —
Візерунок із калейдоскопу,
Чи мережево ніжне і вичурне,
А на нім вранці інію попіл.
Вередливий у осені настрій —
То розплачеться, то усміхається.
Мабуть, вітер їй пише сценарій:
Щось закреслює, щось залишається.
Осінь, осінь... З характером жінка,
До вподоби їй гра безкінечна.
Сивини все чіткіш павутинка
Й за минулим печаль безперечна.
Пані Олю! Не дивуюся Вашій майстерності та багатогранності, це беззаперечно. Та щиро заздрю Вашій "плодовитості"! І як це тільки Вам так вдається? Не інакше, як хтось з неба нашіптує. Тож продовжуйте.... Вам це чудово вдається!
Дякую.Виправляю. Взагалі я мала на увазі петунії , бо останні прибрала з грядки на тій неділі, а між ними малесенькі айстринятки. Ось так і буває:думаємо одне, а пишемо(робимо інше). Саме до слова півонії підійшло слово гармонія.Дуже вдячна Вам, Світлано.