Між зорями ходила босими ногами,
Лікувала сеце настоєм кульбаби
Шукала рецепт щастя, міцного здоров'я
І навчилась зміцнювати формулу крові.
На повнолуння взяти повний горщик любові,
Додати собі на плечі мішок страждань,
Попросити милості у Христа живого,
Залити горнятком сліз своїх
І замолювати гріх свій свого роду.
Між зорями ходила босими ногами,
Після покаяння чар-зілля шукала,
Навіть простий терен під час цвітіння,
Маку пару зерен, зубець часника,
Окраєць чорного хліба,
Заробленого в поті чола,
Дадуть тобі все, що просиш
Головне була б Його воля...
У нього нічого неможливого нема
Навіть колись народила Сара стара,
Не самому чинити собі добро комусь на зло,
Слухати стукіт свого серця,
Тоді твій істинний поклик душі воскресне.
Віра Шипова
