Ти для мене на відстані поштовху серця,
А для інших – немов на далекій планеті.
Хтось відправив, сказавши: «За них не в ответе».
Ти, як те джерело, що під кригою б’ється.
На планеті твоїй тиша стала вуаллю –
Неміцна і тонка. Ніч коротка, тривожна,
Що новий день несе – передбачить не можна,
Бліндажі схороняють від злого металу.
На стіні чийсь малюнок – розстріляна мрія,
Бо немає вже татка: від кулі загинув.
Йде розміреним кроком підступна, невпинна
По планеті війна. Та повернешся. Вірю.
Пронизливий вірш, що зачіпає за живе, за найболючіше...
Дуже правильно написали, Олено. На жаль, для багатьох війна дійсно наче в інших світах та вимірах. Чужинських та незрозумілих.
Дивно, що ніхто не протестує проти війни. Навіть "Міхомайдан" про це ні жодного слова.
макарчук відповів на коментар ctvrt, 23.10.2017 - 22:46
протестувати треба не проти війни. А проти ворогів. Зовнішніх і внутрішніх. Для початку з першими розібратися б. Бо вже Крим здали. Дали палець - відкусить руку. "Дайдьом до Львова!"
колись мій друг (на цей час колишній) сказав мені (на мої слова, що ми з ним цікаві, як дві планети) : "Планети - це щось далеке одне від одного. Як чужі" . А тут у мене саме образ виник Війни. Бо для багатьох - інша планета. Не тут і не з ними