Ти для мене на відстані поштовху серця,
А для інших – немов на далекій планеті.
Хтось відправив, сказавши: «За них не в ответе».
Ти, як те джерело, що під кригою б’ється.
На планеті твоїй тиша стала вуаллю –
Неміцна і тонка. Ніч коротка, тривожна,
Що новий день несе – передбачить не можна,
Бліндажі схороняють від злого металу.
На стіні чийсь малюнок – розстріляна мрія,
Бо немає вже татка: від кулі загинув.
Йде розміреним кроком підступна, невпинна
По планеті війна. Та повернешся. Вірю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756192
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 19.10.2017
автор: макарчук