До мене в гості осінь завітала,
в мережево одіта і вінок.
На шиї калинові буси мала,
найкраща і поважніша з жінок.
Її духмяним чаєм пригощала
і про життя розмову повела.
Вона ж сиділа тихо і мовчала,
а ще дарунків кошик принесла.
Я ті дарунки всі порозкладала
і яблука, і груші й виноград.
Як дякувать вже осені не знала,
так щедро уродив наш старий сад.
Вона ще зовсім трішки посиділа
і тихо вийшла ген аж за поріг.
За нею слідом мжичка моросіла
й густий туман подвір'ям тихо ліг.