тиха ніч. подихи снів її дотики
шовковим сріблом тонких павутин
риси межею розпусти й еротики
смертю відгонить полин
смертю і пристрасті трунку гіркотою
в сполохах блискавок очі її
обрієм. тиха ніч. поять блекотою
серця жагу солов’ї
в ніч ту росою босоніж покосами
скину лахміття душі
хвилі житами йдуть срібними росами
зблискують вістря ножів
шкіриться посмішка лезом серпованим
лагідна й хтива краса
келих з Коциту. ковток. екзальтований
обрієм погляд гаса
в тиші нічній смертю в пристрасті вінчані
снами тремтячі вуста
грона екстазу багряні рвуть. скінчено.
сповз ланцюжок від хреста