День огортає НІЧ -
Між ними коротка межа...
Зняла вона шаль із пліч,
І голою стала душа.
Блукаючи там, поміж зливами,
Де усе просочилось спокутою,
Вона завжди була щасливою,
Та чомусь усіма забутою.
Добре схована між руїнами,
Де минуле витає у просторі,
Вся просякла словами-стрілами,
Хоч старими, та дуже гострими.
Не шукала, як стати сміливою,
Наче в текстах старих пісень.
Вона завжди була щасливою,
Адже ніч огортає ДЕНЬ!
Olga Durkalo