Василеві Сліпаку
Обірвалася пісня. Раптово і щемно до болю.
Похилилась трава. Зажуривсь кров'ю скроплений степ.
Подала десь сопілочка стиха свій жалібний голос,
Та замовкла й вона, звук її заблукав поміж верб.
І така огорнула пронизлива, в'їдлива тиша...
Тільки думку гадали похмурі столітні дуби,
Що чомусь на Вкраїні історію крівцею пишуть...
Обірвалася пісня...Та інший козак підхопив!
31.07.2016 р.
