За дверима
Мені не потрібно журитися даремно,
мені не потрібно надію берегти,
коли в житті на мить піти приємно
у власний світ, що кращим лиш знайти.
Мені не потрібно кохати і страждати
коли кохання є казкою в мені,
втомився я його чекати чи шукати,
і жити ним, неначе уві сні.
Піду у власний світ, що за дверима,
за дверима , що раптово відчинились,
у місце, де є тиша незборима,
що надихне із щастям поріднитись.
Мені не потрібно казати щось важливе,
немов ніхто не чутиме мене,
примарну дружбу я не хочу, особливо,
яка, мов день похмурий, промине.
Мені не потрібно чекати щось від когось,
бо все своє я маю вже давно,
не утікатиму із острахом від чогось,
коли є світ - як золоте руно.
Піду у власний світ, що за дверима,
що не забрати, не стерти із життя,
до нього мчу щасливими очима,
бо в ньому є світанням почуття.
Віктор Цвіт 09.05.17