За дверима

За  дверима

Мені  не  потрібно  журитися  даремно,
мені  не  потрібно  надію  берегти,
коли  в  житті  на  мить  піти  приємно
у  власний  світ,  що  кращим  лиш  знайти.

Мені  не  потрібно  кохати  і  страждати
коли    кохання  є  казкою  в  мені,
втомився  я  його  чекати  чи  шукати,
і  жити  ним,  неначе  уві  сні.

Піду  у  власний  світ,  що  за  дверима,
за  дверима  ,  що  раптово  відчинились,
у  місце,  де  є  тиша  незборима,
що  надихне  із  щастям  поріднитись.

Мені  не  потрібно  казати  щось  важливе,
немов  ніхто  не  чутиме  мене,
примарну  дружбу  я    не  хочу,  особливо,
яка,  мов  день  похмурий,  промине.

Мені  не  потрібно  чекати  щось  від  когось,
бо  все  своє  я  маю  вже  давно,
не  утікатиму  із  острахом  від  чогось,
коли  є  світ  -  як  золоте  руно.

Піду  у  власний  світ,  що  за  дверима,
що  не  забрати,  не  стерти  із  життя,
до  нього  мчу  щасливими  очима,
бо  в  ньому  є  світанням  почуття.

Віктор  Цвіт  09.05.17

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749520
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 06.09.2017
автор: Віктор Цвіт