А що той дощ?
Коли в душі тепло...
І чашка чаю,
І осінній вечір...
Хмарина сива котиться в вікно,
В кімнаті морок обіймає плечі...
Відкрита книга кульмінує мозок.
Щеб пак! Герой освідчується Їй!
І знову дощ снує нитками косо...
Він повен був і віри і надій...