Пора вже залишити звичку - ходити по лезу ножа,
Відкинувши правду світу - для тебе ж вона чужа.
Пора забувати невдачі, що тягнуться наче клубок,
Й творити своє майбутнє - затишний, маленький куток.
Пора все почати з початку - й хіба не настав кінець?
Цікаво, що буде далі, не зійде усе на нівець?
Пора довіряти людям, які, як і ти - не вічні
Не знаєм, що буде завтра;
ці звуки такі симфонічні!
Пора вже залишити звичку - ходити по лезу ножа,
Відкинувши правду світу - для тебе ж вона чужа!