… І думав: "Немає прекрасніших",
І двоє до неба летіли,
І вірилося, що не згаснемо,
Бо серце кохало не тіло.
Зривалися зоряно зливою,
Спадали світанками в руту…
Навіки для тебе красивою
Шалено хотілося бути.
Та в долі своє заплановано
(Вона ж-бо й сама із ревнивих).
Всі зраджені, стоптані, скорені
Були вже для когось красиві.
Чому ж я сьогодні стривожена
І страшно поглянути в очі?
Чому ти руками хорошими
Мене обійняти не хочеш?
Ти, той, що гіркими прикрасами
Мої перенизуєш снива,
Скажи (та не бійся образити),
Чи я ще хоч трохи красива?