У ПОШУКАХ ДУШІ
Диявольська жорстока заморочка
У темряві тримає простаків.
Шантаж для тих, хто не шукає Бога,
А перевірити ніхто ще не зумів.
Буття 2:7 " Далі Бог Єгова створив із земного пороху людину та вдихнув їй у ніздрі дихання життя — і стала людина живим створінням(душею).
Отже, людина не отримала душу, а стала душею, живою особою.
(Буття 1:20,21,24,25)
Згідно з «Енциклопедією релігій» (англ.), «у всі віки мислячі люди не приєднувалися до натовпу... вагаючись у тому, що душа, або життя, може існувати окремо від мозку і тіла».
Упродовж віків люди, котрі не знали Божого наміру щодо землі, навчали, ніби земне життя не має справжнього змісту.
Дехто казав, що душі, «перш ніж вселитися в людські тіла, існували у вищій формі» («Новий теологічний словник», англ.). Інші твердили, що душі «ув’язнені в тілі, бо покарані за гріхи, які вони вчинили у небесному житті» («Енциклопедія біблійної, теологічної та церковної літератури», англ.).
Грецькі філософи, як-от Сократ і Платон, навчали, що душа, вирвавшись із в’язниці людського тіла, «звільнена нарешті від блукань, нерозсудливості, страху, дикої хтивості та інших людських напастей» і «навічно оселяється серед богів» (Платон, «Федон», 81, А).
Пізніше провідники загальновизнаного християнства додали ідею грецьких філософів «про безсмертя душі» до своїх вчень (з книжки «Christianity— A Global History»).
Порівняйте ці філософські ідеї з трьома важливими біблійними істинами.
1. Бог створив землю, щоб вона була вічною домівкою для людей, а не тимчасовим випробувальним полігоном, де визначається придатність людей до небесного життя. Якби Адам з Євою слухались Божих наказів, вони б досі жили в раю на землі (Буття 1:27, 28; Псалом 115:16).
2. У той час як більшість релігій вчать, що людина має душу — якусь невидиму субстанцію, що живе у тілі,— біблійне вчення просте й зрозуміле. Сама людина є «живою душею», створеною з «пороху земного» (Буття 2:7). Ніде у Біблії не сказано, що ця душа безсмертна. Боже Слово показує, що душу можна вбити чи знищити, повністю припинивши її існування (Псалом 146:4; Екклезіяста 9:5, 10; Єзекіїля 18:4, 20). Перша душа, Адам, померла і повернулась до пороху, з якого була створена. Адам повернувся у небуття (Буття 2:17; 3:19).
3. Людина зможе жити вічно не тому, що має безсмертну душу, яка відлітає у духовний світ, а тому, що Бог воскресить її до вічного життя у раю на землі (Даниїла 12:13; Івана 11:24—26; Дії 24:15).
ID:
735830
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 31.05.2017 13:58:35
© дата внесення змiн: 31.05.2017 14:21:18
автор: НАУМ
Вкажіть причину вашої скарги
|