Усе проходить... Зникає,
мов роса.
Хоч слід зажди, як крейда на дошці' лишає...
Минає час, світлини вигорають...
Лиш тьмяний слід там, де раніше були рідні лиця.
Так, зміни завжди роблять кращим світ.
Хоч майже кожен змін тих у душі боїться.
Ріка тече... І більше не вернеться
До витоків у горах, там у височині.
Вже не вернути... тече вода до моря...
І двічі в одну річку не ввійти.
Час не поверне хід історій,
Не випросити в нього і повтор.
Я, звісно, відпущу... вже скоро...
Останній погляд дай кинути мені.
Все.. подивився вслід... І так - я плачу.
Я думав, рідний світ зустрів...
Можливо це і так, не знаю...
Залишитись не можу, хоч хотів.
Послухай, любий друже, ти не думай,
Що п'яний знов у марення пірнув...
СЬОГОДНІ мої очі сум встилає...
Вже завтра в звичний світ вернусь.
Що ж, здається все сказав... Пора би...
Цю мить зізнання прожити до кінця
Мені не треба співчуття й поради.
Я справлюсь.
Всього найкращого.
Бувай....
04.02.2016 р.
