- знаєш?- каже-
Я хотів би мати тебе за коханку
Відкривати тебе з середини,
І розглядати які маєш іще кольори,
Тіні і напівтОни,
Які мелодії заховані в голосі,
Коли він сповнений огненної жаги?
-А ще, -каже-, завжди мене
Лякає навіть ймовірність того,
Що в тобі може виявится
набагато більше всього,
Чого не можна взяти і пояснити,
Більше ніж ладен вмістити
розум, уява і дурнуваті стереотипи...
Тебе хочеться просто так опікати,
Ховати в закутках душі,
Намагатися навіть не моргати,
Бо
Ти можеш взяти і просто піти,
Не повідомляючи,
для чого, до кого чи куди
Залишаться просто сліди, але не ти...
- чуєш?!
Без тебе мій світ втратить усі координати,
Мої полюси зійдуться, бо варто
Лише тобі зазирнути в очі
І хочеться в тобі прорости,
Відчути на смак і дотик колір твоєї роси,
Вдихнути тебе наповну й не видихати..
Вона мовчала,
Тому що знала відповідь
На всі ці дивні слова
Посміхалася,
Допивала каву
і зрештою йшла
ВОЛЯ
було її ім'я...
