Присвячено світлій пам'яті нашого односельчанина Леоніда Луцика...
І знову багряною стала земля,
А в грудях занило серденько…
І юний боєць додолу схиливсь –
Залишив матусю рідненьку.
І вже не побачити ясних очей,
Що в синяві часто блукали,
І вже не почути слів ніжних, простих,
Коханій, що вірно чекала.
… Й душа стрепенулася й, чиста, як сніг,
Прощатися лине до рідного краю…
І тихо його вже колише журба,
І ангел на крилах підносить до раю…
