Що оберемо ми?..
Через десятки років
Нащадки тих солдат,
Що вистояли ад…
Сини та доньки їх,
А з нами, й їхні внуки
Простих і непростих,
Що вже в землі лежать
Їх подвиг - вічний гімн,
Життю, що в нас кохає
Квітує цвітом трав,
Ще яблунь та вишЕнь
Від смертної чуми,
Що людство відстояли
На тій страшній війні,
Себе спаливши в ній
Віддали все до дна,
За нас, за Перемогу!
Своє життя в бою
З нацизмом – смерті прав...
Щоб ми за них жили,
Й навчили своїх внуків
Від тих пекельних мук,
Майбутнє зберегти
Їх смерть –тріумф життя!
З весною, що приходить
Надія, Мир й Любов!
Нам сповнюють серця…
Що ж оберемо ми?..
В цей день - як Перемогу!
Життя їх світлих мрій?..
Чи, смерті небуття?...
Та вже гримить салют!
І звичний погляд в небо
Радіє в нас душа,
Що в маках проросла
Це пам'ять їх життю,
Як Світу Перемога!
Мільйонів мрій тих душ,
Що в нас вони живуть!…
Всіх нас зі Святом Великої Перемоги!
Маємо зробити все, щоб не допустити розгортання війни у нашій українській хаті задля майбутнього і щастя наших дітей – внуків наших батьків, дідів, що вже відстояли мир для нас у Другій Світовій….
адже ми нащадки тих, хто названий Світом, як Народ – Переможець!
Сергій Кріпак* (8.09.2017 р.)
" Їх подвиг - вічний гімн життю..." Гарна, щира поезія. Вітаю Вас,земляче.Я також із Житомирщини.
У 6-й строфі дозвольте уточнення:
...щоб ми за них жили
Й своЇх навчили внуків
Від тих пекельних(адських) мук
Майбутнє зберегти.
У мене є поезія на цю ж тему - "Червоні маки".Буду рада Вашому візиту
