Куди засніжений цей шлях?
Злипаються повіки.
Під одежину – холод, страх.
У вухах вітру крики.
Зливається усе в одне:
Червоне, чорне й біле.
Межу котрийсь та й перетне,
Бодай й полишать сили.
Зусилля – крок, і знову. Сніг
Геть запорошив очі.
“Ми зможем”, – тим, кому не зміг,
Клялися ми щоночі.
І час, напевно, зупинивсь.
Думки зійшлись в мішені.
Зусилля – крок. Ти ж клявсь. Молись.
Зім’явсь листочок в жмені.
Куди засніжений цей шлях?
Скляні не бачать очі.
Тремтить надія на вустах,
“Ми дійдемо”, – шепоче.
Під одежиною нема
Тепла. Листочок в жмені.
Була війна. І смерть була.
Й останнє слово нені...
