Була б твоя воля, то щоб ти зробила?
Украла б його, та й у всіх на очах?
І душу від болю за мить би зцілила
Й забула назавжди самотності страх?
Ти б з ним заховалась в кімнаті без вікон —
Навіщо вам знати чи день, чи ще ніч,
Що нишком тікає, зміняючись світлом,
В тумани ховаючи спини узбіч.
А ти в цю хвилину його почастуєш
Нектаром густим з почуттів і бажань
Й на жаль ти його цим ніяк не здивуєш —
Чіткіше проступить самотності грань.
Украла? Навіщо? Була б твоя воля...
Ти двері відчинеш нарозтіж сама
І зімкнеться знову самотності коло...
І тиша до болю, до крику німа.
Іноді, це не самотність, а просто СВОБОДА! Інше - якщо кохання невзаємне, то тоді треба переболіти і все...а крадене кохання, як зазвичай нетривале...це я так по темі Прекрасна лірика!
Радченко відповів на коментар Ninel`, 02.05.2017 - 18:56