Була б твоя воля, то щоб ти зробила?
Украла б його, та й у всіх на очах?
І душу від болю за мить би зцілила
Й забула назавжди самотності страх?
Ти б з ним заховалась в кімнаті без вікон —
Навіщо вам знати чи день, чи ще ніч,
Що нишком тікає, зміняючись світлом,
В тумани ховаючи спини узбіч.
А ти в цю хвилину його почастуєш
Нектаром густим з почуттів і бажань
Й на жаль ти його цим ніяк не здивуєш —
Чіткіше проступить самотності грань.
Украла? Навіщо? Була б твоя воля...
Ти двері відчинеш нарозтіж сама
І зімкнеться знову самотності коло...
І тиша до болю, до крику німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2017
автор: Радченко