Бог дивиться на мене цікавим поглядом.
Наче знає те, що я роблю вседозволено.
Його я покриваю злощасним холодом,
А він руками торкає мене мовлено.
Каже на вухо мені "Не роби так,
спокушаєш мене ти на вчинки зловісні"
Я відповім йому: "Якшо на горi навіть рак свисне,
не закінчу себе пестити . Зрозумій, ми різні"
Кожну ніч, коли вимикається світло,
коли дітки йдуть від своїх батьків в ліжко,
він приходить до мене тишком-нишком,
стає бiля мене, аби руку тримати, а міг би й ніжку.
Він читає різні молитви над мною
не розуміє, що я не з його коаліції,
Я повернуся до нього та пошепки
"Якого жанру твоє життя, фікція?"
А він на мене очима задумливо
у відповідь скаже "Фінальна фрікція"
