Квіткою ти, а я пташкою в полі
Знов обізвуся до тебе з роси,
Де край дороги високі тополі
Щиро вклонялись нам в юні роки.
Доля намітила нам обопільне,
Разом зійти у життя течію -
Все до ладу довести, що в нас спільне -
Діток і внуків у ріднім краю.
Тільки не вічні життєві дороги,
Рано чи пізно розійдуться знов,
Знатимем ми і життєві тривоги,
Все, що подарить нам долі любов!
Тільки б хотілося шлях наш продовжить,
Літ хоча б двадцять у ріднім краю,
Може, життя потриває ще довше,
Як облаштуються внуки малі.
