Роман писала і спалила…
Не витримала моя психіка
кохання згадувати,
знову біль відчувати…
Нащо слово було собі давати?
"Літо наше в романі залишу»,
" Для чого я його пишу?»
Пишу, палю, і знову пишу...
Літо, тепло, і водночас тривожно.
- Щось спитатися тебе можна?
- Можна, питай!
- Що буде далі? Як мені без тебе?
- Переживеш коли-небудь!
- А що робити з коханням?
- Воно у тебе не останнє!
- Чого не кохаєш ти мене?
- Бо в серці вже інша є!
- Чим я завинила? Що опустила?
Що твоє серце інша заполонила!
- Ти тут ні в чому не винна!
- Я тебе кохала, і кохаю,
Серце я тобі дарую,
І не вертай його, не треба,
В ньому в мене
без тебе
не є потреба.
Без тебе воно стане черстве.
Завжди буде кохати тільки тебе.
Чужого кохати не зможе,
Тільки твої обійми допоможуть.
27.01.2017