Розпустила пацьорки вільха
Й вигріває в промінчиках їх,
Вітерець кожну в танці кружляє,
Що душа завмира від утіх.
Так синхронно танцюють пухнасті,
Аж в очах від танку мерехтить;
Терники гіллям плескають тмасті,
Гороб'яччя круг них джерготить.
Дуб старезний кряхкоче, проснувшись,
Розминає гілля, аж скрипить.
І верба набубнявілим вітом
Про весну поспіша сповістить.
Ще не чуть дзиготливого співу
Перших бджілок, бо холодно все ж,
Та земля вже парує під сонцем,
Пророста малахітом із меж.
Ось-ось встелить її буйноцвіття,
Співом птахів наповниться світ,
Омолодиться бруньками віття-
Душу сповнить весняний політ.