****
Білими фіранками ллються ранки
До моєї білої кімнати.
Білі смуги весняного неба
Мені нагадують про білу те́бе.
Я люблю мовчати за білою стіною,
Білими думками йти за тобою.
Світ молодий, прозорий і цілий,
Мов аркуш нового паперу білий.
Білі краплини із білого даху
Додолу летять, ніби білі пта́хи.
Чую серцем тонкий зв'язок.
Торкаюся твоїх білих думок...
Ллються фіранками білі ранки,
Гаснуть зірки – ночі темної бранки.
Пестять очі досвітні вогні,
Запалюють білі дні.
НЗ
21.03.17., (01:47)
