Привіт усім!
Я закриваю цю сторінку. Не знаю на який час. Можливо тому, що я трохи переросла ту емоційну поетку, що з'явилася тут в квітні 2013.
Багато приємних та корисних подій сталося з того часу. Значно розширилося коло мого спілкування, і разом з тим зросла міра відповідальності за те, що я пишу. Як наслідок - мене прийняли до ВТС КОНГРЕС ЛІТЕРАТОРІВ УКРАЇНИ.
Усіх друзів, та бажаючих спілкуватися, читати мої нові (і не нові) твори - запрошую на мою нову сторінку Livoberezhna forever:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=27938
Наостанок - вірш іншої поетеси, який мені дуже близький:
* * *
Всё, что было со мной,- позабыв, принимаю на веру.
Смутно высится в памяти контур прошедшего дня...
Каждый пройденный шаг распыляется в ту атмосферу,
Что, свиваясь кольцом, начинает тревожить меня.
Если б вместе смешать все мечты, и дороги, и были,
И осознанный чувствами каждый момент бытия,-
Закрутился бы столб ураганно-мерцающей пыли,
И такая, как есть, из него получилась бы я.
Надежда Веселовская