По шкільному подвір’ю,
Обережно, мов кришталь
Випускник Микола
Ніс Миросю на плечах.
А вона щодуху –
Щоб не підкачать
Дзвонила у дзвона,
Сидячи на шиї “силача”.
Так здалося дівчиську тоді
Що сильніших дядьків не буває в житті…
Крихітка Мирося в перший клас пішла,
Не знала маленька –долю тут знайшла…
Вивчилась Мироська, в шлюбі побувала,
Діток народила – а ті повиростали…
А що ж наш Микола – ходив по морях
Служив він на флоті в далеких краях…
Постійної жінки ніколи не мав,
Та був оптимістом і не горював.
Коли ж горювати, робота, моря і порти…
В портах - дівчата - червоні ліхтарі…
Роки за роками, побачив світи,
Із судном своїм був давно вже на ти …
Грошей заробив і на берег зійшов -
До рідної хати він мчав стрімголов…
Вже вдома Микола хазяїном став,
До бізнесу взявся, ( свиньми торгував)…
Якось випадково Миросю зустрів,
Оту малюпуську, що на плечях носив.
Їхнє спілкування рікою текло,
Забули про все… і в бокалах прокисло вино…
І раптом - іскра , а в очах - вогонь !
Не забарилась і прийшла Любов!
Так слово за слово, і що ж їм робить
Життя не без краю і треба зараз жить…
Враз так накотило, і в тілі жага,
“Так”- сказав Микола – “зійдемось, мала”…
Тихесенько “так”- вона відповіла,
Бо запах мужчини згадала вона,
Цей запах надійності, сили, кохання,
Вона не чекала вже навіть признання…
В яблуневім саду, де джмелі все гудуть
Мирося й Микола дитинку вже ждуть…
Але в сім'ї цій пристрасній є доленосний день
І день цей 1 Вересня – “дзелень, дзелень, дзелень!”
Між тим тривожить думка Миколу одна –
Що неспроста Мирося у нього жона -
Пукнула маленька на плечах тоді,
Здогадавсь Микола, це знак в його житті…
P.S.Всі персонажі вигадані, всі хто знайде схожість - повинні просто посміхнутись…
Пан Числовський люб’язно допоміг мені, за що йому я дуже вдячний!