Ти мовчиш так голосно,що я глухну.
Я ж стільки таємниць своїх тобі на вушко вночі продав,за поцілунок один і другий,за обійми,що під ранок
ти мовчиш так голосно,що я глухну
А я за межі свого "можна" вийшов. Тобі вірші нікчемні опівночі без перестанку пишу й пишу
Я віддав все,що мав.
Я віддав все,що було прозапас,на всякий випадок і "на чорний день"
ти мовчиш так голосно,що я глухну.
а я б усі слова світу і мовчання мертвих тобі подарував,якби ти про це сказала
я ж ніколи не розумію твого мовчання, воно кричить у моїй голові,але не знаю я тих слів,поясниш?
ти мовчиш так голосно,що я глухну
і на стіні своїй вицарапаю твоє коротке ім'я
і всі чашки вже знають трепіт моїх губ від туги за тобою
і всі мої сусіди вже чули нічні молитви, які лунали з вуст моїх, вголос
ти мовчиш так голосно,що я глухну
скажи бодай щось
бо світ той рухнув, і не треба більше весни
і літа цього мені не треба
мені лише треба,щоб говорила ти
або мовчала,якщо мовчатимеш-тоді тільки поряд зі мною
-
Я бачив,як ти дивишся на інших,як розповідаєш їм про себе і смієшся з невдалих жартів.
Я бачив, як ти облизуєш свої губи від неподоланного бажання.
Мені від цього дуже не приємно, я боюсь вживати тут слово-біль-
бо колись вживав його надто часто
так само як і боюсь сказати,що люблю тебе
одного разу це було дуже зайве.
в моєму житті безліч:
-дуже-
безліч:
-але-
безліч:
-ясно-
тому слухай,я зараз щирий:
я
тебе
дуже
але
..
ясно?
ти знову промовчиш, я знову почну глухнути
коли побачу як даруєш -їм- слова свої, я почну сліпнути
буду душевним калікою
буду для тебе непримітним я
буду тобою лише покинутим,
а відчую це так,ніби всім світом кинутий