Їй просто подобалось жити,
Дивуватись новим речам…
Вона завжди уміла любити,
Хоч розлука відома очам
Її усмішка подібна зорям,
Веселому сміху радіє буття
В її серці багато болю,
Та що вже скажеш – таке життя
Вона не хоче жити інакше,
Її ніхто не зміг перевчити
Сильна духом і мислить краще,
Та не в силах усе зрозуміти
Почуттям її нема краю,
Чиста думка, мов рання зоря
У голосі лукавства немає…
Сильна серцем як мати-земля.
