Там за містом квітнуть макові поля.
Ніжними квітками вкрита вся Земля.
Червоні маки голівки схиляють,
А у небі синім журавлі кружляють.
Там душа співає – волю відчуває.
Там волошка синя з вітром розмовляє.
Джерело тихенько з під-каменя біжить,
А на нім царівна польова сидить.
Вечірнє сонечко помалу вже заходить,
Польова красуня пісеньку заводить.
Сонечко дарує їй всю свою любов,
Й пелюсткам червоним, як невинна кров.
Голівки підняли на прощання квіти.
Може хтось востаннє бачиться із ним.
Ось уже край неба почав рожевіти,
Й поміж маків стелиться тихесенько дим.
