Навіть зірки закутались в ватні хмари.
Хоч на дворі уже майже весна -
мов навіжені, ми холодом маримо,
сіючи холод і в наших серцях.
Швидше би вечір - швидше би в спокій поринути.
пальці зім'явши, геть викидати думки.
Швидше би на ніч серце з грудей та й вийняти,
швидше б забути мрії шалені ламкі.
Холод гуляє в серцях, без жалю, без стрИмання.
Ти не забудеш про нього ні вдень, ні вночі.
Надто болюче він стримує твоє дихання,
надто жагуче дихає в руки. Кричить
серце, від нього в п'ятки ховаючись.
Слухай, прислухайся - ти де-не-де зледенів.
І навіть щедра весна, прибуваючи,
буде втікати від твоїх холодних слів.
