Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: ptaha: Похмільний синдром - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ stawitscky, 20.01.2017 - 22:04
Іра, мені дуже сподобався цей вірш! Він набагато майстерніший за мій аналог:Це не нудьга – це зупинився час.Це не хода – це кроки у нікуди, Коли стискаються від болю груди І сподівань доблимує свіча. А білий саван допива туман. Він неокраїй – монолітний камінь. Впираюся душею і руками: Не зрушити. І просвітку нема. Спостеріга, як рвуся напролом Диявола злорадно-хижий вишкір. Як важко в темряві шукати кішку Коли її там зроду не було! ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я тішуся, Вікторе, що цей Ваш шедевр є тепер на моїй сторінці. дякую
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не хотіла тебе засмутити, Єлю дякую, що ти разом зі мною
віталій чепіжний, 17.01.2017 - 22:24
важко назвати лірикою кохання - цілком саркастичний погляд у сучасний час
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, звичайно, не лірика кохання, уже виправила, дякую просто за замовчанням стоїть саме ця категорія, а я часто буваю неуважною
Святослав_, 17.01.2017 - 21:59
Тавро днів, слідами кованих чобіт Надто довгий похмільний синдром Після розпинання вічних істин ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
довгий? ні, усе тільки починається рада Вам, Святославе ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
десь так, Ліно. рада була почути
|
|
|