Пісня гір
Смарагди лісів захопили горді Карпати
Ріжуть небо вершини обвітрених гір
Де кінець де початок - не знати
В невідомості губиться зір
Лиш одна гора не як інші
При вершині тільки тліє полин
Чи дні на ній холодніші?
Чи спомин плекає лихий?
Звечоріє - заплаче трембіта
І прокотиться спів по хребтах
Щоб почуло його півсвіта
А почує самотній птах
Тут гуцул не буває ніколи
Навіть кінь не вертає сюди
Заросли за століття дороги
Засипались часом сліди...
Австрійці,як Польща упала
Ступили на землі нові
І рушили в пошуках слави
В непідкорені гори німі
Тиждень військо ішло.
Тільки перше село оточили
До вечора часу дали
Визначатись: народу в неволі жити
Чи на полі в бою лягти
На заході сонця заграла трембіта
Кров полилася, за нею спалах вогню
Українці у першу ніч літа
Боронили уперто свободу свою
Затихло село на світанку
Якого ніхто не стрічав
Говерлу далеку, немов полонянку
кутав холодний туман
Відтоді трембіта щовечора грає
Тужить неначе за полеглим селом
І кожен гуцул ті місця обминає
Якнайдалі, десятим шляхом.
18.06.2015
