Мені у шибку дощ осінній стукав,
Неначе щось сказати він хотів.
Спочатку тихо, ну а потім гупав
Й північний вітер до нас прилетів.
Я підійшла тихенько до віконця,
Щоб не злякати цього посланця.
Легенько стукнула у мокреє віконце
І полилась історія така:
Він розповів мені про ніжні верби в полі,
Про те, що вітер їм постійно шепотить,
Як весело ростуть вони в дівочім колі
І дуже сумно їм, бо листя скоро облетить.
Він розповів мені також чарівну казку,
І те, що пережив на своїм віку.
І йшли хвилини й не було їм ліку,
А дощ старався, стукаючи в шибку.
