Мабуть, по-іншому я бачу просторінь,
Що дивним маревом вкриває світ.
Немов ілюзія, проходить осторонь,
Буденним нарисом між лихоліть.
Диктує нам життя набуті правила,
Кудись мережкою зміїться день…
Душа замріяна, вже майже зваблена,
Малює подумки мотив з пісень.
А може, крайнощі взялися підтюпцем
Весну пришвидшити, спіймавши мить?
Де наша молодість? Змахнула віяльцем
Та про нестримане десь гомонить…
Мабуть, по-іншому торкають промені
Щоку неголену й шалений глузд…
Пегаси безладу надійно схоплені,
Давно приборкані в полоні Муз.
22:12, 7.02.2016 рік.
Зображення: http://nafretiri.ru/forum/336-6306-1
