Де ти, коханий мій? Чекаю я на тебе.
Прошу у долі стежки наші перетнути:
Щоб на хвилинку в очі заглянути –
На все життя одного покохати.
Я в мріях вимальовую твій образ:
Обличчя риси (вже до болю рідні);
Твій голос – оксамитовий і трохи хриплий;
Очей вир ніжний, посмішку чарівну…
Чекати, хоч би що, не перестану!
Я серцем відчуваю – ти десь поряд.
Напевно, так як я тебе, мене шукаєш.
Чекаєш зустрічі зі мною, певно.
Най буде все, як має бути в світі!
О доле, подаруй хвилинку ту,
Щоб погляд мій на ньому зупинити!
І зрозуміти би для кого я живу…
…В очах його змогла б я прочитати,
Що долю він роки благав про зустріч.
Як я на нього, так і він чекав на мене.
Щоб погляди зустрілись неминуче!
Хоч на хвилинку в очі заглянути,
Прошу я долі стежки перетнути наші.
Де ти, коханий мій? Чекаю я на тебе…
Щоби на все життя одного покохати.
