***
Тетяні Василівні Яковенко
Мій добрий вчителю! Тобі я поклонюся!
І строфи ці присвячую тобі!
Проста, усміхнена, вже попелясто-руса,
Бездонні, світлі очі у журбі.
Добро несеш крізь всі життєві терни.
Його даруєш людям просто так…
Господь усе сторицею поверне
За зерна, що засіяла в житах.
За стебельця обласкані душею,
За слушне слово, участь і плече…
Палаєш ти незгасною свічею
Для тисячі допитливих очей.
І світиш ясним сонцем доки змога
За мрій чужих барвистим вітражем,
Випроводжаєш кожного в дорогу
З безцінним, безкоштовним багажем.
Мій добрий вчителю! Тобі я поклонюся
Так низько, аж до самої землі,
Як діти уклоняються матусі,
Як в жовтні рідним нивам журавлі.
