Не напишеш і не писнеш,
Вкраїна в полоні…
Враз закриють лише блиснеш,
Вороги в Законі.
Як воли тупі ми в клуні,
Терпимо все Грунів.
Одягли нещасним чуні…
Й тримають за дурнів.
Куди оком не окинеш,
Злодії… злочинці.
Куди каменем не кинеш
Наверх.. все чужинці.
Ситі свині до корита,
Усе лізуть… лізуть.
Угодована сновида,
І чого не ріжуть…?
Юти Лєщенки… Наєми,
З зеркала кривого.
Там у зграї біля тєми,
Й хліба дармового.
Там можливості бо другі,
Дешеве корито.
І Закони недолугі,
Ще не все пропито.
Душать матір храповиті,
У лиху годину.
Розпинають хамовиті,
Ставлять на коліна.
Та колоду все тусують,
На пики ж однакі.
Наче змовились… слугують,
Лихварі прокляті.
Наче щось вони там роблять…
В об’єктиві ж б’ються.
Між собою с.ча вобла,
Як карасі труться.
Як донести правду людям?
Із палат дракона.
Залякала влада люта…
У сітях тритона.
Розтягли мою Ойчизну,
Душу обікрали.
По живих святкують тризну,
З Африки шакали.
Не боїтеся, що сматрящі закриють? Мене ж обходять служки клубу, як прокаженого 
. Зайдуть ...і в корч... шоб не писнути 
Дякую друже 
