4 жовтня 2011
третя частина тане
йой твою мать
Єсінчук Молот Сер-Гой на милість богів ,
(гой - це той хто мав землю ,євреї ж не мали , джерело - шизофренічні язичницькі російські обряди,сер -по азерськи пес)
На милість вітрів нам білу березу оспівав ,
Але ми не зрозуміли його .
Ми не знаємо світу як він ,
Ми же не співчуваємо світу і не дружимо зі світом,а може не дружимо із головою?..
Я вчора втомився ,але біла береза мене підлатала .
Убрала сльози ,що випускаю із слізних залоз із-за своєї жорстокості і світової злості ,
Я був голодний ,тепер я ситий ,і крилом білої берези я був укритий .
Вона зціляє ,любить,говорить,полюбляє вірші ,не полюбляє слова погані,вона сумує ...біля Паляниці ...
Біля пекучих сонцем промінців .
Вона помре й не жиє , а ви на тріски пустите її і її сестру ...
О як я ненавиджу білую березу!
Вона - це образ дівчини .
Дівчата є підлі ,
але ж чи зустріти тиху дівчину?
І тиху дівчину як білу березу пилятиму довго ,точитиму соки чи не так?
...
Я учу ,що не треба бути твердолобим .
Церков - не все що боже там треба для людської душі .
Ти візьми з березою поговори...
Узнай як там воно живе .
Погладь її ніжну кору .
Ну так це жадання у мені так гризе!
Але усе ж цілуй свою березу !
У кожного свою білая береза у житті .
Зросте і чорне й біле у житті буде чергувати ..Зеленим листям по весні .
Березу не можна змусити полюбити .
Їй сік пустити ...
Ну добре , вип'ємо на здоров'я ,
а тріски будуть нам на пам'ять
про те що було ,але небо про те забуло .
Я прийшов до берези ,білої .
В біле одіта ,
дощем умита .
І чорні шкарпетки в полосках ,сум ...
А я надихався веселого кисню і дурносмішний .
Розказав над чим сміявся .
Над піснею Ліни .
Над глупим мудрим її кінцем .
Що хтось колись скаже в остатній раз ,який же сумний у пісні той кінець .
Як білая береза ,жінка сумує ,сидить у інтернет- вікна і бачить сни ,що правдиві .
І я сумую теж .
Світало...
Темнішало ...
