МАТУСЯ ТИ ІМ’Я МОЄ ХРЕСТИЛА
Гриміло так в минулому сторіччі,
Нестерпні болі і безсонні ночі.
Зухвалий грім і страх на протиріччі,
Для щастя нового життя шепоче.
У ніч таку, коли несуться хмари,
Сльоза від спогадів плаче вже сама..
Я п’ю її сумну з дзвінкої чари,
Як живицю чародійну тайкома.
Заплющу очі з’явиться надія,
Увійде сон і мрія забуяє.
Для тебе мамо сердечко леліє,
Яким тебе я рідна обіймаю.
Моє ім’я ти матінко хрестила,
За дане й невідібране потому.
Красу мені у Господа просила,
Коли життя дала під гулом грому.
Плачем просила долю потішала,
Шукала мудру ласку у скарбниці.
Вести до люду - ти не поспішала,
Чекала дзвону з Вищої дзвіниці.
Хвилина та освячена пробила,
Уся схвильована в житейськім вирі.
Моє ім’я ти матінко хрестила,
Відкривши світ мені пориви щирі.