Я справжня: в коханні природнім
І в подиху ніжнім весни,
У погляді, що незворотньо,
Повідає всі мої сни;
У думках про долю жіночу,
В надії на вдачу дітей;
В хвилинах, що маю і втрачу,
Бо час неупинно іде.
Я справжня, коли відчуваю,
Що серце тріпоче, болить;
Коли з Небом я розмовляю,
Збагнувши, життя – диво-мить.