Як дивно влаштований наш організм!
Чому психологія дуже складна:
Всередині терпиш значний катаклізм,
Спустошений потім виходиш до дна?
Ростеш із роками, девіз – незалежність,
Нікого не хочеться в душу пустить,
Здається, що світу усього безмежність
Не зможе прихильність твою заслужить.
Таким ти зростав, адже бачив буденно
Знущання та зраду, брехню й лицемірство,
І висновком, зробленим тут достеменно –
Обходити боком оце людське звірство.
Такий недоступний, щасливий неначе,
Здаєшся комусь в серці черствим і злим,
Та якось і ця тверда гордість заплаче,
Розтане під поглядом долі простим.
Заплаче вона та розчиниться згодом
В розчиннику з чесності, світла й любові,
А доти від пошуків вмиєшся потом,
Бо просто приходить вони не готові.