Я народилась в двохтисячному році,
Разом з новим століттям в світ ввійшла
І мала щасті українкою в цей світ з`явитись
І Україна в моїм серці слід свій віднайшла.
І плинув час із року в рік спокійно,
Життя щодня всміхалося мені.
А я все дякувала йому уклінно,
За те, що рясно так дарує щастя дні.
Що Україна-ненька процвітає
У мирі,щасті,радості, в труді.
Та раптом, все затьмарилось в країні-
Щасливі дні змінились на сумні.
Всі барви веселкові потьмяніли
Блакитне небо хмари затягли
І рай наш тихий,гарний сад вишневий
Розбурхали страшні сліди незрозумілої війни.
Мені п`ятнадцятий вже рік минає,
П`янкої юності прийшла пора,
Однак на серці рана дошкуляє
Чому страждає рідна сторона?
І доки рана кровоточить буде,
Коли спокійне й світле майбуття
Прийде у рідну сторону й забуде
Народ про негаразди й кровопролиття?
Та знаю й вірю, час цей благодатний
Настане й буде знов земля
Нам щедрі урожаї дарувати й
Знов Україна буде процвітати
Моя рідненька, мила сторона!
