Доброго дня, мій солдате.
Як там на Сході? Війна?
Сильно стріляють в вас, брате?
Страшно? А куля німа...
Знаєш, ми молимось ревно,
Та, видно, не чує Господь.
Я писала вам лист. Чи даремно?
Чи захистив від незгод?
Певне, там кров ллється морем,
Певне, що сліз вже нема,
Певне, що знов вбита горем
Плаче над тілом вдова.
Там воїн, і мужній, і сильний, -
Тут, вдома, ти тато і син.
Там поклик імлистий, могильний,
Тут часу розмірений плин.
За що там вмираєш, мій милий?
Чи знаєш, чому там стоїш?
Війна - це отрута, не випий,
Відкинь вбік всю зброю і ніж.
Що - що? Ти не хочеш тікати?
Чому? Поясни, розкажи.
Я плачу, я хочу горлати,
Як бути мені, підкажи.
Нашу землю святу сплюндрували,
Засміялись нам прямо в лице,
Наших воїнів душі забрали.
А ми маєм терпіти оце?
Наче струмом, все б'є мене думка:
Може, краще нам все ж відступить?
Може, це непогана задумка?
І себе зневажаю в цю мить.
За тих, що впали у боях,
За честь моєї України,
Забудем ми, що значить страх,
І не допустимо руїни.
Солдате, вибач, та мені скажи,
А смерть холодна, чи усе ж гаряча?
Чи страшно крикнуть: "Ну, тікай, біжи!"
Й стискати руку крижану юначу?
Ще досі вся в крові свята земля?
Ще досі чути, як ревуть гармати?
А ми іще не вбили москаля.
Ще трішки залишилось, милий брате.
Там пекло, там повсюди лиш вогонь,
Там чути ясно: "Слава Україні".
Зігрію я тебе теплом своїх долонь,
Тому не бійся ані зброї, ані тіні.
Нехай Майдан поклав всьому початок,
Нехай людей велично розбудив,
Війна хай буде замість тисяч крапок
Народові, що повсякчас блудив.
Ви, мій солдате, захистили світ,
Цвітуть усмішки на устах дитячих,
Вони розквітнуть, наче маків цвіт,
І ворог клятий в нас іще поплаче.
ID:
689915
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 20.09.2016 21:25:53
© дата внесення змiн: 21.09.2016 21:44:25
автор: Badi
Вкажіть причину вашої скарги
|
