Вже бачили - навиворіт тіла,
в очах ставало чорно і червоно...
І знову смерть бурхливо потягла
наш сік, наш цвіт в своє холодне лоно.
Нам це знайомо - плити у вінках,
розписані хрестами, іменами,
де матері у траурних хустках,
щораночку вмиваються сльозами.
Вся Україна слізно завмирає
перед Пречистої святими образами,
приймаючи, що Бог нам посилає,
ми віримо що Він навіки з нами.
